Словник Української Мови
Буква
1. Період життя людини між юнацтвом і зрілістю, що характеризується повним розквітом фізичних і духовних сил.
2. Стан, властивий цьому періоду; свіжість, енергійність, запал.
3. перен. Ранній, початковий етап існування, становлення чого-небудь (наприклад, мистецтва, науки, держави).
4. збірн. Молоді люди, молодь як соціальна група.
Приклад 1:
16 квітня 1935 Дахи Оте село у вільхах і ліщині, де на дахах червона черепиця, загорнеш, наче в плахту, в небо синє та молодість загорнеш в таємницю. Калинову чи пам’ятаєш кручу, де пастухи в криниці сонце поять?
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
Вони стоять і тріумфально кадять в небо золотим пилом, пахощами, буйним пафосом цвітіння, а на листах і на свічах квіток мерехкотять дощинки, діаманти краплин, випромінюючи веселки… А по вулиці йде, пританцьовує, сміхом заливається молодість, їхня молодість, його молодість, — по Києву, по столиці його землі, по бульвару Шевченка, — безжурна, відважна, горда, закохана молодість! І їй присвічує сяйво фантастичних зелено-рожевих паникадил… Каштани… Вони ж стояли і в парку його рідного міста — свідки його дитинства, свідки його юнацтва, свідки його любові, мрій, зітхань і поцілунків ночами травневими, вечорами липневими… Розпростерши віти густими шатрами, вони оберігали його щастя, його тайну, його радість, буремне кипіння його молодості.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”