мокша

1. Фіно-угорський народ, що проживає в центральній частині Росії, переважно в Республіці Мордовія, а також у сусідніх регіонах; представник або представниця цього народу.

2. Мова народу мокша, що належить до фіно-волзької групи фіно-угорської гіпи уральської мовної родини; одна з двох (поряд з ерзянською) літературних мов Мордовії.

3. У філософії індуїзму та деяких інших релігійних та філософських системах Індії — остаточне звільнення від кола перероджень (сансари), визволення духу від матерії, досягнення абсолютної духовної свободи та єдності з Абсолютом; вища мета людського існування.

Приклади вживання

Приклад 1:
531имена суть тыи: Хорс, Дажбог, Мокша, Стрыбог, // Семаргл. А окрестивши Володимер землю Рускую, всѣ болваны з вели- ким безчестіем крушил.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |