Древослів

Словник Української Мови

могорич

Буква

1. Традиційна українська назва гостинці, частування або урочистого обіду з нагоди укладання угоди, весілля, хрестин тощо, що влаштовується за рахунок того, на чию користь укладено угоду або хто є головним винуватцем свята.

2. (переносно) Додаткова винагорода, «частина», яку отримують посередники або свідки при укладанні якоїсь угоди.

Приклади вживання слова

могорич

Приклад 1:
За оце ви питайте… — Прийду до ґазди, обдивлюси по матріяні, по пляцо-ві, проб’ю торг, могорич віп’ємо — та й до роботи! Плюну у жмені, сокиру в руки, та й дивиси, а будинок, як дзига-рок, віріс на подвір’ю.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Треба побiгти упросить, щоб не казав старшинi, вiн на могорич здасться! (Хутко виходить.)
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 3:
Гарну дiвчину тобi висватаєм, могорич з тебе треба великий.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

More posts