Значення
-
(філософія) Способ існування, форма прояву, вид чого-небудь; окремий аспект, стан або умова, в яких розглядається явище.
-
(логіка) Різновид силогізму, що відрізняється кількістю та якістю (стверджувальні чи заперечні) суджень, з яких він складається.
-
(музика) У середньовічній теорії музики — певна система організації мелодії, попередник ладу; у сучасному вжитку — лад, тональність.
-
(лінгвістика) Грамматична категорія, що виражає ставлення мовця до змісту висловлювання (наприклад, дійсний, умовний, наказовий спосіб дієслова).
-
(юриспруденція, застаріле) Умова, спосіб, обставина, що визначають порядок здійснення права або виконання зобов’язання.
Правопис та відмінювання
н. модус, р. модусу, д. модусові, з. модус, о. модусом, м. модусі, к. модусе