1. (філософія) Способ існування, форма прояву, вид чого-небудь; окремий аспект, стан або умова, в яких розглядається явище.
2. (логіка) Різновид силогізму, що відрізняється кількістю та якістю (стверджувальні чи заперечні) суджень, з яких він складається.
3. (музика) У середньовічній теорії музики — певна система організації мелодії, попередник ладу; у сучасному вжитку — лад, тональність.
4. (лінгвістика) Грамматична категорія, що виражає ставлення мовця до змісту висловлювання (наприклад, дійсний, умовний, наказовий спосіб дієслова).
5. (юриспруденція, застаріле) Умова, спосіб, обставина, що визначають порядок здійснення права або виконання зобов’язання.