1. Історико-культурна епоха (кінець XIX — початок XX століття), що характеризується відмовою від традиційних форм, пошуком нових способів вираження в мистецтві, літературі, архітектурі та суспільному житті; сукупність ідей, стилів і напрямів цього періоду.
2. Філософсько-естетична категорія, що позначає сукупність характерних рис сучасного суспільства, пов’язаних із процесами індустріалізації, урбанізації, секуляризації та розвитку індивідуалізму.
3. Властивість художнього твору, стилю або явища бути сучасним, інноваційним, відповідати прогресивним тенденціям певної епохи; новітність, актуальність форми та змісту.