1. У філософії та логіці — характеристика судження, що відображає ставлення мовця до змісту висловлювання (наприклад, істинність, ймовірність, необхідність, можливість) або спосіб існування об’єкта.
2. У лінгвістиці — граматична та семантико-прагматична категорія, що виражає ставлення мовця до змісту висловлювання (оцінку достовірності, бажаність, наказ, можливість, необхідність тощо) і часто формально виражається за допомогою модальних слів, часток, дієслівних форм, інтонації.
3. У музиці — принцип ладової організації, заснований на використанні певних звукорядів (діатонічних ладів), наприклад, дорійського, фригійського.
4. У мистецтві та літературознавстві — специфічна форма, спосіб існування або відтворення дійсності в художньому творі, що визначається творчим методом (наприклад, трагічна, комічна, сатирична модальність).