Словник Української Мови
Буква
1. млява — діалектна або застаріла форма прикметника, що означає млявий, в’ялий, позбавлений енергії, млявий; caratterizzato da mancanza di vigore e dinamismo.
2. млява — в говірках деяких регіонів України: жінка або дівчина млявого, в’ялого характеру; також може вживатися як характеристика стану байдужості, апатії.
**Видалити**
Приклад 1:
Пекучий день… лісів солодка млява… Пекучий день… лісів солодка млява… смага стежок… сонливиці левад… Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать. Краплини перші вдарили об шибку.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Приклад 2:
І знову: «Шостий день… Оце й є він — останній, уже зовсім останній день мого життя… А ще б трохи…» Проте це вже така собі, млява думка. Не хотілося рухати ні рукою, ні ногою.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Приклад 3:
I криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах, і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава — нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої речі. Попліч Потоцького справа сидить польний гетьман Лянц-коронський; він, навпаки, одягнений в звичайну бойову одіж; обличчя йому повне достойності й поваги; в очах, синіх, великих, світиться розум.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”