міцнющий
[mit͡snjuʃt͡ʃɪj] Прикметник
Буква:М
Значення
-
Власна назва, що походить від українського дієслова «міцніти» та англійського суфікса «-ing», яка використовується як неологізм-термін для позначення процесу посилення, зміцнення, укріплення (наприклад, обороноздатності, стійкості, спроможностей).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. міцнющий, р. міцнющого, д. міцнющому, з. міцнющого, о. міцнющим, м. міцнющім