Словник Української Мови
Буква
Властивість матеріалу, виробу, конструкції чи зв’язку чинити опір руйнуванню під дією зовнішніх сил (навантажень).
Здатність організму, органу чи тканини протистояти шкідливим впливам, захворюванням; стійкість.
Внутрішня стійкість, твердість характеру; непохитність у переконаннях, вчинках.
Тривалість, довговічність, стійкість (про почуття, зв’язки, стосунки тощо).
Ступінь концентрації, насиченості (про рідини, розчини).
Приклад 1:
З д р и в і л и й — зогнилий; такий, що втратив міцність, якості (про дерево, шкіру тощо). З д р и х л я в і т и — струхлявіти.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Визначали: показники структури за Савіновим, вміст гумусу за ДСТУ 4289:2004, механічну міцність за оригінальною методикою, рН ґрунтового розчину за ДСТУ ISO 10390:2001. 118 Аналіз отриманих даних показує (Т абл.)
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Протидефляційні характеристики ґрунтів Степу України № п/п та назва ґрунту Вміст агрегатів, % Механічна міцність, % , > 1 мм de Vkp, м/с рН Вміст гумусу, %> 1 мм < 0,25 мм 1. Темно- каштановий 74,7 8,5 79,0 6,2 5,4 8,2 2,4 2.
--- Тютюнник Григорій, "Вир"