місництво

[misnɪt͡stʋo] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Історичний термін: система розподілу урядових посад та службових посад в Україні доби Гетьманщини (XVII–XVIII ст.), за якої призначення на посаду залежало від старшинства кандидата в певному ранговому списку (місці) та відповідало його попередній службі, а не лише волі гетьмана чи уряду.

  2. Загальне значення: місцева, обмежена місцем проживання або діяльності, обмеженість інтересами певної території; провінціалізм.

  3. Заст. Місце перебування, проживання; місцевість.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. місництво, р. місництва, д. місництву, з. місництво, о. місництвом, м. місництві, к. місництво

Більше записів