Іджтиха́д, -у, чол. 1. В ісламському праві (фікгу) — діяльність богослова-правознавця (муджтахіда), спрямована на виведення нових правових норм або тлумачення релігійних текстів (Корану та Сунни) шляхом самостійного раціонального судження, коли відсутнє пряме й однозначне рішення в першоджерелах.
2. *перен., книжн.* Напружена інтелектуальна праця, творчий пошук, максимальне докладання зусиль для досягнення мети в будь-якій сфері знань або діяльності.