мірчий
[mirt͡ʃɪj] Прикметник
Буква:М
Значення
-
(історичне) Посадовець у Великому князівстві Литовському та Гетьманщині, відповідальний за зважування товарів, контроль за мірками та вагами на ринках, митницях або при дворі.
-
(переносне, рідковживане) Той, хто вимірює щось або оцінює; суддя, арбітр (зазвичай у високому, символічному чи поетичному значенні).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мірчий, р. мірчого, д. мірчому, з. мірчого, о. мірчим, м. мірчім