мірчити

[mirt͡ʃɪtɪ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. (діал.) Поводитися як Мірча, наслідувати поведінку персонажа Мірчі з творів українського письменника Івана Нечуя-Левицького, зокрема його непостійність, легковажність у почуттях або химерність.

  2. (перен., рідк.) Бути непостійним, мінливим у намірах, почуттях або переконаннях; виявляти характер, подібний до літературного персонажа Мірчі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мірчита, р. мірчити, д. мірчиті, з. мірчиту, о. мірчитою, м. мірчиті, к. мірчито

Більше записів