Словник Української Мови
Буква
1. Музичний лад, у якому третій ступінь розташований на малу терцію вище від основного тону, що надає звучанню сумного, меланхолійного, ліричного характеру.
2. У математиці: визначник, отриманий з даного визначника квадратної матриці викреслюванням одного або кількох рядків і стовпців.
3. У логіці та філософії: менша посилка в силогізмі (силогістичному висновку).
4. Застаріле або рідковживане позначення неповнолітньої особи (за віком).
Приклад 1:
Коли я піднявся нагору (було би несмаком уточнювати, що сходи були темними, вичовганими, рипучими й хиткими; додам лише, що така деревина — просмолена, витримана роками у фізичному навантаженні, — найкраще надається до виготовлення музичних інструментів… у мене була колись віолончель, вироблена саме з такої деревини… дуже добра віолончель… я перестав вправляти після екзаменаційного концерту імені Вівальді До Мінор… по роках подарував інструмент приятельці з Любліна, яка дуже хотіла навчитися грати… невдовзі приятелька виїхала до Америки… не знаю, чи опанувала вона бодай гами… не знаю також, чи звучить де-небудь зараз та деревина зі львівських сходів… а якщо й звучить, то де?.. у Любліні?..
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”