мінний

1. Прикметник до іменника «міна» у значенні вибухового пристрою, що закладається під землю, у воду тощо; призначений для мін, пов’язаний з мінами.

2. Прикметник до іменника «міна» у значенні копальні, шахти; гірничодобувний.

3. Прикметник до іменника «міна» у значенні вибухового снаряда для міномета; призначений для стрільби з міномета.

Приклади вживання

Приклад 1:
В Іпатіївському літописі знаходимо текст дещо від- мінний. З інших студійованих житій інформація про це є, як не дивно, тільки в житії, написаному свт.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: прикментик () |