Значення
-
Вибуховий пристрій, зазвичай закладений під землею, на поверхні або у воді, що спрацьовує при натисканні, наїзді, наближенні тощо й призначений для ураження живої сили, техніки або споруд.
-
Вираз обличчя, поза, рухи, що виражають певний внутрішній стан, настрої, почуття людини (найчастіше вживається в однині з прикметниками: сумна, весела, байдужа міна).
-
Одиниця ваги в античному світі, різна за величиною в різних регіонах (наприклад, аттична міна дорівнювала приблизно 436 грамам).
-
Застаріла назва копальні, рудника або шахти.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. міни, р. міни, д. міні, з. міну, о. міною, м. міні, к. міно