мінімум

Приклад 1:
Страшенно хотілося б десь знайти нехай завалященьку вежу із слонової кості і, зачинившись там, спробувати хоч трохи заповнити прогалини у знаннях, які стали просто загрозливими за понад два десятиліття мого наукового «нежитія», коли всі сили йшли на те, щоб заробити якийсь прожитковий мінімум на своїх видавничих «галерах», зберігши при тому чисте сумління й прямий хребет… Та розумію, що це нереально. І веж таких у нашому передринковому Вавілоні, мабуть, уже немає (якщо хтось знає щось таке, прошу повідомити!).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Мінімум інтенсивності отримуємо в точках, для яких різниця ходу променів вміщає непарне число півхвиль. Таким чином, 2m2 0λ=∆ – умова інтерференційного максимуму, а ( ) 21m2 0λ+=∆ – умова інтерференційного мінімуму.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
В точці M буде максимум, якщо: ( ) …2,1,0m= 2m22isinnd2 0022 ±±=±− λλ і мінімум, якщо: ( ) ( )…2, 1, 0m= ;21m22isinnd2 0022 λλ +=±− Інтерференція спостерігається не лише у відбитому світлі, а й у світлі, що Хвильова оптика 211 проходить через плівк у (рис. 212, промені 3 і 4).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”