Словник Української Мови
Буква
1. Співробітник міліції — правоохоронного органу, що існував в Україні та інших республіках колишнього СРСР до реформи 2015 року, після якої його замінила Національна поліція України.
2. У широкому розумінні — будь-який рядовий чи молодший командний склад органів охорони громадського порядку (міліції).
3. Заст. У ряді країн — доброволець або резервіст народного ополчення, що не належить до регулярної армії.
Приклад 1:
Свою хату Іван уже встиг перетворити на книгозбірню — запам’ятався міліціонер, який здійснював нагляд за засланцем і принагідно брав у нього щось почитати. Працював Іван палітурником у бібліотеці, і взагалі то був «рай» порівняно з тривалим перебуванням в абсолютно протипоказаному людині з таким здоров’ям високогірному Усть-Кані, що фатально позначилося на його стані.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Вивівши з двору, його посадили на «лінійку», сержант сів зліва, міліціонер справа, другий міліціонер — за кучера, а валізку Андрієву поклали посередині, — сірі баскі коні (один в корінь, другий у пристяжку) рвонули з місця… Андрій знав, що був буденний день, але біля кожного двору стовбичили люди. Всі, кого він знав і кого вин уже не знав, бо були нові або повиростали з немовлят, стояли мовчки й дивились на нього.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”