Галузь мовознавства, що вивчає внутрішню структуру мовної системи, зосереджуючись на аналізі її основних елементів (фонем, морфем, лексем, синтаксичних конструкцій) та зв’язків між ними, без безпосереднього врахування соціальних, культурних чи ситуативних факторів мовлення.
Традиційна, автономна лінгвістика, що протиставляється макролінгвістиці; іноді вживається як синонім до структурної лінгвістики.