Словник Української Мови
Буква
1. Мешканець або уродженець міста Мідь (Медіолан, сучасний Мілан у Італії), зокрема в контексті історії раннього християнства та діяльності єпископа Амвросія Медіоланського (Амвросія Міланського).
2. Представник західнослов’янського племінного союзу міджан (меджичів, межичан), що мешкав у Середньому Повісленні (на території сучасної Польщі) приблизно до XI століття.
Приклад 1:
Парфянин і мідянин, юдей і грек, раб і вільний однаково причетні у цій перевазі всесвітнього, верховного, єдиного начала. Подвиг, тобто правильн е вживання вільної волі, робить поділ; і цей подвиг у виборі істинного, доброго, досконалого є правда, що всякому віддає своє: повне – повним і марне – мирним.
— Тютюнник Григорій, “Вир”