1. У юдаїзмі — метод тлумачення Святого Писання (Тори), спрямований на виявлення глибокого, часто прихованого сенсу, морального чи правового вчення, а також конкретні твори, створені цим методом, що містять алегоричні пояснення, легенди, притчі та проповіді на біблійні теми.
2. Збірка таких тлумачень та повчальних оповідей, складена в період з IV по XII століття нашої ери, що є важливою частиною Усного Закону (наприклад, Мідраш Раба, Танхума).