мідень

1. мідень — стара грн. металева посудина, казан, посуд для кип­ятіння чи варіння, виготовлений з міді або мідного сплаву; мідна або мідна посудина господарського призначення.

2. мідень — (архаїчне, діалектне) майстер, який працює з міддю, мідник; ремісник, що виробляє мідний посуд або виконує мідні роботи.

Приклади вживання

Приклад 1:
По­чер­вонів, як мідень, Гвин­тов­ка.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |