міда

1. (в індійській міфології) божественний напій безсмертя, нектар, що дарує вічне життя та надприродні сили; часто згадується у ведичних текстах.

2. (в давньогрецькій міфології) рідкіска форма імені Меда (Μήδα) — дочки царя Колхіди Еета, чарівниці, дружини Ясона, відомої за міфом про аргонавтів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: t.d. () |