Словник Української Мови
Буква
1. (в історичній медицині) шкідливі випаровування з боліт, ґрунту або гниючих речовин, які вважалися причиною заразних хвороб.
2. (переносно) тлетворна, гнітюча атмосфера; щось отруйне, морально шкідливе, що розповсюджується і псує довкілля або суспільні відносини.
Приклад 1:
Міазми її хлипкі, як хлань напівпомітних жестів і корчів непомітних, і довжених агоній, і витерплих терпінь. Ані ганьби, ні честі між чорних пащ неситих, підпалені комоні згубили власну тінь.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”