Значення
-
(архітектура) Поверх будівлі, розташований між основним і мансардним поверхами, що зазвичай має меншу висоту стін і призначений для господарських потреб або проживання обслуги.
-
(історія, архітектура) У палацовій архітектурі Західної Європи, особливо XVII–XVIII століть — невелике приміщення або окремий поверх, розташований над головним великим залом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мезонін, р. мезоніну, д. мезонінові, з. мезонін, о. мезоніном, м. мезоніні, к. мезоніне