1. (архітектура) Поверх будівлі, розташований між основним і мансардним поверхами, що зазвичай має меншу висоту стін і призначений для господарських потреб або проживання обслуги.
2. (історія, архітектура) У палацовій архітектурі Західної Європи, особливо XVII–XVIII століть — невелике приміщення або окремий поверх, розташований над головним великим залом.