межування

1. Процес встановлення, визначення або розмежування кордонів, меж між земельними ділянками, адміністративними територіями, державами тощо.

2. Сукупність технічних, геодезичних та юридичних дій, спрямованих на фіксацію меж земельної власності в натурі (на місцевості) та документально.

3. У переносному значенні — чітке розділення, відокремлення понять, прав, обов’язків, сфер діяльності або компетенції.

Приклади вживання

Приклад 1:
Пішла на розподіл, на межування, на більші, менші і зовсім дрібні удільні князівства: звівся батько на сина, а син на батька, брат на брата, дядько на небожа, а небіж на діда. Стали вони один одного нищити і рубати, виколювать очі та гноїти у в’язницях і — пропала держава!..
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |