межник

[mɛʒnɪk] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Людина, яка займається встановленням і позначенням меж земельних ділянок; межівник, межевик.

  2. (заст.) Прикордонник, той, хто охороняє кордон або межу.

  3. (заст., діал.) Знавець межі, кордонів; людина, яка розбирається у межових спорах.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. межник, р. межника, д. межникові, з. межник, о. межником, м. межникові, к. межнику

Більше записів