1. (про людину) такий, що має обмежені розумові здібності, нерозвинений; глупуватий, придуркуватий.
2. (переносно, про предмет або явище) неякісний, поганий, нікчемний; такий, що викликає презирство.
межений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Пан Губчак – се перший необ- межений самовладець у театральнім царстві. Має се виразно засте- режене в контракті.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: прикментик () |