1. (у буддизмі) Священна гора, що вважається центром Всесвіту або місцем перебування богів; в індуїзмі — гора Меру.
2. (у переносному значенні, книжн.) Височінь, вершина, символ чогось недосяжного, величного або ідеального.
мева
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І ріка — в імлі, і Богородицею вийшла мева з брунатною зорею у чолі. Одна — червона.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Частина мови: іменник (однина) |