мецо-піано

1. Музичний термін, що позначає динамічний відтінок середньої гучності, між “піано” (тихо) та “мецо-форте” (помірно голосно); скорочене позначення — mp.

2. Рідкісна вживана назва для піаніно або фортепіано, що походить від італійського “mezzo-piano” (букв. “напівтихо”), можливо, як характеристика інструмента з м’яким, приглушеним звуком.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |