Значення
-
У лінгвістиці — мовна форма або явище, що поєднує риси двох або більше споріднених мов або діалектів, виникаючи внаслідок їх тривалого контакту та взаємного впливу; проміжна ланка у мовному континуумі.
-
У біології (териології) — типовий (репрезентативний) зразок тварини, що зберігається в колекції та служить еталоном для опису морфологічних ознак популяції або виду в межах певного географічного регіону.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. метатипи, р. метатипа, д. метатипові, з. метатипа, о. метатипом, м. метатипі, к. метатипе