Древослів

Словник Української Мови

метати

Буква

1. Різко, з силою кидати, жбурляти щось; шпурляти.

2. Робити різкі, нестійкі рухи тілом або його частинами; кидатися в різні боки (наприклад, від болю, неспокою).

3. У техніці та ремеслах — формувати виріб із розплавленого металу, скла тощо, виливаючи його в спеціальну форму; лити.

4. У карткових іграх — здавати карти, робити хід, викладаючи карту на стіл.

5. Застосовуватися в діалектах та деяких стійких виразах зі значенням робити швидкі, повторювані рухи (наприклад, метати білизну — прати, полоскаючи).

Приклади вживання

Приклад 1:
І отак замість наукового студіювання раптом налітало на недужного Лаговського сильне бажання кинутися самому в життєву політичну боротьбу, закликати всіх до бою з гідрою бюрократичного деспотизму, піднімати народ до повстання, власноручно метати самому терористичні бомби, коли ніщо не поможе… Кулаки стискалися, зуби зціплялися з ненависті, нерви тремтіли… Тільки ж то все були самісінькі поривання, мов безсиле тріпотіння крил у підбитої пташини, яка нікуди линути й не може. Лаговський сам знав гаразд, що нікуди дальш од бажань та мрій він, недужий і слабий, не піде.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів