1. (у семіотиці) що стосується аналізу та вивчення самих семіотичних систем, їх властивостей, принципів побудови та функціонування; такий, що знаходиться на рівні абстракції вище за опис конкретних знаків та їх сполучень.
2. (у ширшому філософсько-культурологічному сенсі) що описує або рефлексує над загальними засадами знакової діяльності, мовою та комунікацією, виходячи за межі аналізу окремої знакової системи.