Древослів

Словник Української Мови

метант

[mɛtɑnt] Іменник

Буква:М

Значення

(істор.) Представник торгово-ремісничого населення, міщанин у середньовічних грецьких містах, особливо у Візантійській імперії.
(переносно, книжн.) Людина, що живе в місті, міський обиватель; міщанин у широкому значенні.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. метант, р. метанта, д. метантові, з. метанта, о. метантом, м. метанті, к. метанте

Більше записів