1. (у філософії математики) такий, що стосується аналізу логічних основ, методів та принципів самої математики як системи знань; що вивчає математику з вищого, абстрактного рівня.
2. (у логіці та математиці) такий, що належить до метаматематики — розділу математичної логіки, що досліджує властивості формальних математичних теорій (наприклад, неперевності, повноти) засобами, які не є внутрішніми для самої теорії.