метафізичний

1. Стосовний до метафізики як філософської дисципліни, що вивчає надчуттєві, внемальні основи буття, первопричини та загальні принципи світу; властивий метафізиці.

2. Відірваний від реальності, абстрактно-спекулятивний, надмірно відтінений, що ігнорує конкретні умови, практику та розвиток.

3. У широкому вживанні: такий, що лежить за межами фізичного досвіду, чуттєвого сприйняття; надприродний, трансцендентний.

Приклади вживання

Приклад 1:
Інша річ, який із аспектів (соціальний, художній, метафізичний)]. Це передбачає і різні відповіді на питання, що ж усе таки стало причиною еміграції галицького селянства за океан.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: прикментик () |