местра

1. (від фр. maître — майстер) У середньовічній Франції та деяких інших країнах Західної Європи — титул, що надавався керівникам (старшинам) деяких ремісничих цехів, гільдій або професійних корпорацій; також особа, що мала такий титул.

2. (переносне, книжне) Великий майстер у якійсь галузі мистецтва, науки або ремесла; наставник, учитель.

3. (історичне) У середньовічній Франції — титул деяких судових чиновників (наприклад, королівських нотаріусів).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |