1. Той, хто мстить за когось або за щось; помститель.
2. У міфології, релігії, літературі: втілення караючої сили, що покарає за злочини або порушення встановленого порядку (наприклад, Немезіда — богиня помсти в давньогрецькій міфології).
месник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Прийде, але вже як завойовник, як месник. Вибув на схід, а повернеться з заходу.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Приклад 2:
Меж невольниками в путах Той самий єдиний Її месник безталанний — Несе з України Аж у Сибір ланцюг-пута… А ти будеш тута У розкоші і не будеш Ні знати, ні чути Його плачу вседневного… Не почастувала Свого месника святого І не привітала, Тілько глянула на його… Та й більше нічого. Попереду поїзжане Рушили в дорогу.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
(Три роки душили розжеврілий шал, І месник підніс свою руку, Коли то закидавсь і їх генерал Від кулі на літньому бруку). XV На страх і за кару — суди польові, І землю поглинула тиша.
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”
Частина мови: іменник (однина) |