Значення
-
Фіно-угорське плем’я, що мешкало в центральній частині сучасної європейської Росії (між річками Волга та Ока) приблизно до XII століття, асимільоване згодом східними слов’янами.
-
Мова цього племені, що належить до фіно-волзької гілки уральської мовної родини (вважається вимерлою).
-
(у переносному значенні, розмовне) Про людину, яка виглядає млявою, апатичною або сонною (за стереотипними уявленнями про характер представників цього народу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. меря, р. мері, д. мері, з. мерю, о. мерею, м. мері, к. мере