1. Так, що мерехтить; зі змінним, нерівномірним світлом, яке тремтить, мигтить або блимає.
2. Переносно: нестійко, невиразно, ледве помітно проявляючись (про думки, спогади, почуття тощо).
мерехтливо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Дивись, як сяє мерехтливо у вікна місяць — чару келих. Хрещатим мохом і коханням нас оплете нестямне щастя.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Частина мови: прислівник () |