Властивість або стан того, що мерехтить; мінливе, нерівномірне світіння з переливами, блиманням.
мерехтливість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що мерехтить; мінливе, нерівномірне світіння з переливами, блиманням.
Відсутні