мерехкотіння — іменник, середній род. Швидке, часте миготіння, мерехтіння світла; сніжна крупка, що мерехтить при сонячному освітленні. Переносне значення: щось нестійке, мінливе, недовготривале.
мерехкотіння
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |