Словник Української Мови
Буква
Мемноній — у давньогрецькій міфології: назва палацу або статуї на східному березі Нілу поблизу Фів, яка, за переказами, видавала мелодійний звук на світанку (пов’язано з легендою про Мемнона, сина Еос).
Мемноній — історична назва колосальної статуї фараона Аменхотепа III у Фівах (Єгипет), відомої як “співочий Мемнон”.
Приклад 1:
кам’яних і бронзових статуй), недобудований храм нього ж бога в сусідньому Луксорі (він служив також південним гаремом фараонів), уже згадуваний скельний храм Рамзеса II в Абу-Сімбелі, храм Аменхотепа ПІ Мемноній, стіни якого були оздоблені золотом, а підлога викладена сріблом (від Мемнонія залишилися тільки 2 сфінкси, які з 1832 р. прикрашають набережну Неви навпроти Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, та парні статуї фараона — знамениті «Колоси Мемнона) тощо. Ці та інші храми доби Нового Царства (передусім Карнак та скельний храм Рамзеса II) є справжніми архітектурними символами абсолютної влади фараонів.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”