Значення
-
Властивість звуків, звукосполучень, мовлення тощо, що полягає у приємності для слуху, гармонійності, співучості; наявність мелодії.
-
Музичність, співучість мовлення або художнього тексту, що досягається певним поєднанням звуків, інтонацій, ритму.
-
У музиці: характерна риса музичного твору або виконання, що відзначається виразністю, плавністю та емоційною наповненістю мелодії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мелодичність, р. мелодичності, д. мелодичності, з. мелодичність, о. мелодичністю, м. мелодичності, к. мелодичносте