Словник Української Мови
Буква
1. Стосунний до меліорації, призначений для поліпшення природних умов земель (ґрунтів, клімату тощо) з метою підвищення їх продуктивності.
2. Пов’язаний з технічними заходами та спорудами для осушення, зрошення або захисту земель від шкідливих природних впливів.
Приклад 1:
Під еколого-меліоративним режимом розуміється сукупність вимог до регулюємих показників ґрунтотворного процесу, формування яких забезпечує раціональне водокористування, відповідний еколого-меліоративний стан агроландшафту, підвищення родючості і продуктивності ґрунтів, одержання екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Принципи і методи формування еколого-меліоративного режиму зрошуваних земель є необхідною складовою моніторингу зрошуваних земель.
— Тютюнник Григорій, “Вир”