Значення
-
(у філософії, особливо в контексті філософії іммануїла Канта) переживати стан меланхолії, схилятися до задумливості, сумної роздумливості або легкової журби як особливого емоційно-інтелектуального настрою.
-
(застаріле або рідковживане) бути меланхоліком; перебувати в стані глибокої задуми, суму, пригніченості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я меланкую, ти меланкуєш, він меланкує, ми меланкуємо, ви меланкуєте, вони меланкують