1. У спосіб, властивий меланхолії; з почуттям легкої сумної задуми, смутку, ніжної туги.
2. Виражаючи меланхолію або свідчачи про неї; сумно, зажурено.
Словник Української Мови
Буква
1. У спосіб, властивий меланхолії; з почуттям легкої сумної задуми, смутку, ніжної туги.
2. Виражаючи меланхолію або свідчачи про неї; сумно, зажурено.
Приклад 1:
Брязкітки бренькають на візничих конях глухо, меланхолічно; постаті й обриси предметів тануть у тумані. А в Шапочки в кімнаті тепло, затишно.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”