Значення
-
Воїн, озброєний мечем; фехтувальник.
-
У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — судовий чиновник, який виконував рішення суду (наприклад, стягував штрафи) і мав право застосовувати силу; судовий виконавець.
-
Назва одного з козаків у запорозькому війську, який носив за гетьманом булаву, бунчук або інші клейноди.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мечник, р. мечника, д. мечникові, з. мечника, о. мечником, м. мечникові, к. мечнику