Значення
-
Злодій, шахрай, особливо досвідчений, що вправно обдурює людей; крадій з підвищеною кваліфікацією.
-
Розбишака, гульвіса, бешкетник, часто про молоду людину.
-
(історичне) У в’язничному жаргоні царської Росії — молодий, початкуючий злодій, який перебував у підпорядкуванні у “законного” злодія (“івана”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мазурик, р. мазурик, д. мазурик, з. мазурик, о. мазурик, м. мазурик, к. мазурик