Словник Української Мови
Буква
1. Польський народний танець, що виконується в швидкому темпі з характерним притупуванням, а також музика до цього танцю.
2. Музична п’єса, зазвичай у тридольному розмірі, з акцентом на другій або третій частці такту, що створює характерний ритмічний малюнок; поширена у творчості композиторів-романтиків (наприклад, Ф. Шопена).
Приклад 1:
Коли стихає мазурка, я, несучи тацю з порізаним пляцком, зупиняюсь посеред павільйону, як вкопана, і голосно та повільно — так сновида намагається вимовити щось крізь вату своєї одержимості — кажу: «Шановне панство, у моєї пані, Аделі Сколик (у дівоцтві — Анґер) любовний роман із цим уніатським священиком, отцем Йосифом. Я бачила все на власні очі, як бачу зараз кожного з вас, а ви — мене.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Приклад 2:
Була це дводієва опера, Антосева партія була баритоно- ва, а прегарну думку “Як ялиця в верховині” (“Szumią jodły”) спі- вали у темпі мазурка. Щойно пізніше зросла опера до чотирьох дій (прибула ІІ і ІІІ дія), а згадану арію переробив Монюшко на прохан- ня Добрського з мазурка на “думку”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”